Чому ж Україна вже багато років не спроможна реалізувати звільнення заручників суддівського свавілля?!

За останні кілька місяців в Україні затримали трьох іноземних журналістів, які залишили Батьківщину через конфлікти з владою. Правозахисники наполягають, що журналісти зазнають політичного переслідування. Зараз Україна вирішує, екстрадувати їх чи ні.

Регламент Європейського Суду з прав людини передбачив можливість у екстрених випадках звертатися до Суду не лише за звичайною процедурою подачі скарги, але й у Правилі 39 закріпив можливість звертатися із заявою про застосування термінових (невідкладних) заходів реагування на порушення прав людини, що триває.

В Україні за статтею «катування» до суду направляють не більше 6 проваджень на рік, не зважаючи на те, що кількість зареєстрованих порушень за такою статтею є значно більшою.

Пожизненное заключение – один из видов наказаний, предусмотренных действующим законодательством Украины, и, одновременно, – вид наказания, вызывающий наибольшее количество вопросов. Если всмотреться в доктринальные положения, этот вида кары, в её, скажем так, теоретическую подоплеку, можно убедиться, что она фактически отсутствует. Давайте попытаемся понять, что такое пожизненное лишение свободы.

Національне законодавство не закріплює механізму звільнення від довічного ув’язнення.

7 вересня в Києві відбувся робочий стіл з питань допомоги тим, хто був у полоні. Участь у круглому столі взяли представники силових відомств, системи МОЗ, неурядових організацій, що надають сервісну допомогу колишнім полоненим.

1 вересня 2017 року в газеті «Дзеркало тижня» опубліковано інтерв’ю з заступником Міністра юстиції України Денисом Чернишовим під назвою «Пенітенціарний гамбіт, або Як навести лад у в’язниці». Цей матеріал, в якому правозахисників двічі назвали брехунами, ми не могли залишити без уваги, і далі проаналізуємо деякі питання, які були розглянуті.