Українська влада несе відповідальність за смерть Юрія Вербицького та за численні порушення прав людини під час подій 2013–2014 років. Такого висновку 21 січня дійшли судді ЄСПЛ.
Юрій Вербицький (фото з відкритих джерел)
ЄСПЛ ухвалив рішення за скаргами 38 заявників. Ці скарги було об’єднано у п’ять справ: Шморгунов та інші проти України (Shmorgunov and Others v. Ukraine, заяви № 15367/14 та 13 інших), Луценко та Вербицький проти України (Lutsenko and Verbytskyy v. Ukraine, заяви № 12482/14 та № 39800/14), Кадура та Смалій проти України (Kadura and Smaliy v. Ukraine, заяви № 42753/14 та № 43860/14), Дубовцев та інші проти України (Dubovtsev and Others v. Ukraine , заяви № 21429/14 та 9 інших) та Воронцов та інші проти України (Vorontsov and Others v. Ukraine, заяви № 58925/14 та 4 інших). Усі вони пов’язані із протестами в Києві та інших містах України. Зокрема, в них ідеться про випадки силових розгонів протестувальників, їх затримання, викрадення активістів та неналежного поводження з ними, та відповідних проваджень.
Судді ЄСПЛ дійшли висновку, що українською владою під час Майдану було порушено:
• статтю 3 (заборона катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини;
• статті 5 (право на свободу та особисту недоторканість);
• статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань);
• статтю 2 (право на життя);
• статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Шморгунов та інші
Справа стосується силових розгонів протестувальників у центрі Києва у період між 30 листопада 2013 року та 18 лютого 2014 року. Заявники скаржилися на те, що правоохоронці застосували силу, а також світло-шумові гранати, сльозогінний газ, ґумові кулі та інші засоби і методи для розгону та встановлення контролю за натовпом. Декількох із заявників побили, деяких – вкрай жорстоко, до втрати свідомості. Не всі постраждалі змогли одразу отримати медичну допомогу, декому довелося чекати день або два. Так, наприклад, Владислав Загоровка отримав черепно-мозкову травму, його привезли до лікарні, але не дозволили залишитись там. Декількох заявників було заарештовано або взято під варту у зв’язку з протестними акціями.
Луценко та Вербицький
Юрія Вербицького було поранено зранку 21 січня 2014 року. Ігор Луценко відвіз його до лікарні. За кілька годин їх викрали тітушки. Чоловіків вивезли у віддалене місце, зв’язали та били. Луценка залишили на морозі у 50 кілометрах від Києва. Тіло Юрія Вербицького знайшли в лісі. Згідно з висновком судмедекспертизи, він отримав щонайменше 30 ударів тупим предметом та помер від гіпотермії. Розпочато розслідування вбивства та викрадення, справи об’єднані в одне провадження. Докази, вказують на причетність правоохоронців та їхніх керівників до цих злочинів. Відповідні провадження досі тривають.
Кадура та Смалій
Володимир Кадура був активістом Автомайдану. Віктор Смалій як адвокат представляв одного з організаторів Автомайдану. 5 грудня 2013 року автомобіль Кадури зупинили правоохоронці, двоє людей у цивільному змусили його сісти у мікроавтобус. Володимир розповідав, що його побили у мікроавтобусі, а потім у дворі слідчого управління у Києві. 6 грудня 2013 року Кадуру доставили до суду. 24 січня 2014 року кримінальне провадження щодо Кадури було закрито та його було звільнено з-під варти.
6 грудня 2013 року щодо Віктора Смалія було відкрито кримінальне провадження за підозрою у погрозі та насильстві щодо судді. За три дні, коли Віктор представляв інтереси іншого клієнта в управлінні міліції, його затримали та побили. Пізніше Парламент оголосив його «політичним в’язнем» і на цій підставі кримінальне провадження щодо нього було закрито. Кримінальне розслідування стосовно неналежного поводження з Віктором Смалієм триває.
Дубовцев та інші
Справа об’єднує скарги 14 заявників. Їх арештували 26 січня 2014 року у Дніпрі після сутичок між протестувальниками та правоохоронцями і тітушками та тримали під вартою на підставі майже ідентичних протоколів затримання. Заявників було звільнено з-під варти у різні дати у період між 31 січня та 12 лютого 2014 року. Кримінальні провадження закрили за відсутності складу злочину. 11 осіб звернулися до суду з позовами про відшкодування заподіяної незаконним триманням під вартою шкоди. Було присуджено кілька компенсацій, але повністю вони так і не були сплачені.
Воронцов та інші
19 лютого 2014 року біля Академії внутрішніх військ МВС України в Харкові міліція жорстоко розігнала мітинг. Кілька осіб було затримано за підозрою у вчиненні злісної непокори законним вимогам працівників міліції. Судді визнали їх винними. Однак врешті заявники були звільнені від адміністративної відповідальності та звільнені з-під варти. Кримінальні провадження були порушені стосовно декількох правоохоронців, які брали участь у цих подіях. Щодо суддів у цих справах були порушені дисциплінарні провадження та було встановлено декілька порушень вимог закону та процедури. Інтереси заявників у ЄСПЛ захищали керівник Центру стратегічного захисту Харківської правозахисної групи Геннадій Токарев та на той час адвокатка ХПГ Наталя Охотнікова.
Кілька скарг ЄСПЛ визнав неприйнятними. Зокрема, щодо деяких скарг не булі вичерпані відповідні національні засоби правового захисту. А дев’ятеро з чотирнадцяти заявників у справі Дубовцев та інші отримали компенсацію і втратили статус потерпілого стосовно їхніх скарг за статтею 5 § 1. Всі інші скарги було визнано прийнятними.
ЄСПЛ встановив, що більшість випадків неналежного поводження були частиною цілеспрямованої стратегії владних органів. У трьох випадках таке поводження досягло рівня катування. У багатьох випадках держава не провела адекватного чи належно швидкого розслідування стверджуваних порушень. Не було проведено ефективного розслідування стосовно викрадення, неналежного поводження та смерті Юрія Вербицького.
Взагалі Європейський суд встановив «низку порушень декількох статей Конвенції внаслідок того, яким чином владні органи поводили себе протягом протестів Майдану, та того, що в Україні досі відсутній незалежний та ефективний механізм для розслідування злочинів, вчинених правоохоронцями та недержавними агентами. Ці рішення Суду вказують на існування цілеспрямованої стратегії владних органів перешкодити та припинити протести, проведення яких початково мало мирний характер, із швидким застосуванням надмірної сили, що призвело до ескалації насилля, якщо не посилило її».
За даними Генпрокуратури, під час Євромайдану постраждали загалом 2,5 тисячі людей, 104 із них загинули. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати Небесною сотнею. За даними Міністерства внутрішніх справ, з 18 лютого по 2 березня 2014 року під час виконання службових обов’язків у центрі Києва загинуло 17 силовиків.
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном