логін / реєстраціяMenu

38 місць несвободи за 4 місяці – висновки моніторів ХПГ

15.12.2020 | ХПГ-інформ | khpg.org

Життєвий простір менше ніж два з половиною квадратні метри на особу, туалет під постійним відеонаглядом, анальгін та парацетамол замість адекватного лікування – про ці та інші порушення прав людини розповіли юристи ХПГ під час пресконференції у «Kharkiv Today».

З вересня до грудня моніторингова група ХПГ відвідала 38 установ ДКВС у 10 областях України. Висновки за результатами візитів невтішні: права засуджених порушують майже скрізь. У багатьох установах виконання покарань люди живуть в «нелюдських» умовах.

– Європейські пенітенціарні правила встановлюють площу на одного засудженого шість квадратних метрів, – розповідає помічник-консультант народного депутата України Максим Ревякін. – До 2010 року в Україні ці норми становили два з половиною квадратних метри. Потім ці норми збільшилися до чотирьох квадратних метрів. Але, на жаль, зараз у деяких установах немає навіть старих двох з половиною метрів… До того ж, подекуди все ще використовують двох’ярусні ліжка, що також є порушенням Європейських пенітенціарних правил.

Максим Ревякін і Ганна Овдієнко

Неодноразово монітори помічали, що в одній і тій самій колонії засуджені часто живуть зовсім у різних умовах: дехто відбуває строк із комфортом, більшість – у тісноті.

– Дискримінація впадає в око, – продовжує Максим Ревякін. – В установі дві абсолютно однакові кімнати. В одній живе троє ув’язнених, в іншій – від 12 до 18. Такі принципи розміщення засуджених нам в адміністрації колонії пояснити не змогли.

Крім того, викликає нарікання моніторів стан дисциплінарних ізоляторів та приміщень камерного типу, особливо в тих установах виконання покарань, де ДІЗО та ПКТ розташовані у підвалах. У таких камерах зазвичай сиро, душно, на стінах – пліснява. До того ж, часто адміністрація не дотримується норм статті 8 Конвенції про права людини, а саме права на приватність: кут огляду камер спостереження у ДІЗО охоплює санвузол та ліжко. Інший варіант порушення цього ж права – прослуховування телефонних розмов.

– У Кам’янській виправній колонії для жінок, наприклад, адміністрація примушує ув’язнених під час телефонних розмов ставити режим гучного зв’язку, – розповідає Максим Ревякін.

Повсюдно порушують і економічні права засуджених.

– Де б ми не питали про розмір заробітної плати, ніхто з ув’язнених не міг назвати суму. Завжди говорили якісь приблизні суми. Особам, які працюють, просто не кажуть, яка заробітна плата, – нарікає член моніторингової групи ХПГ юрист Павло Шваб. – Крім того, наша поліція при затриманні конфіскує документи, які посвідчують особу – це паспорт, або ідентифікаційний код. В ході кримінального розслідування ніхто ці документи не повертає. І проблема в тому, що потім людина, якій державою гарантоване право на працю, не може це право реалізувати. Чому? Тому що у неї немає паспорта, немає ідентифікаційного коду. І, на превеликий жаль, у колоніях, на які покладений обов’язок в оформленні документів, що посвідчують особу, цього не виконують.

Таміла Беспала і Павло Шваб

Та звичайно, найбільшу увагу під час моніторингових візитів до місць несвободи правозахисники приділяють рівню медичної допомоги.

– В установах виконання покарань, за словами представників адміністрації, є достатня кількість медичних препаратів, вони можуть забезпечити належне лікування, – розповідає адвокатка ХПГ Ганна Овдієнко. – Насправді в більшості випадків медичних препаратів немає, є лише найпростіші: анальгін чи парацетамол... А інколи немає й цього. Крім того, існує проблема з лікарями. На відміну від цивільних лікарень, медичний персонал тут звільняється не через коронавірус. Головна причина – це небажання працювати із засудженими. В одній із установ ми бачили маніпуляційну, огороджену кліткою. Тобто людина лежить на кушетці в клітці, а їй через віконце ставлять крапельницю, або роблять укол. Адміністрація пояснила, що медсестри просто бояться засуджених.

У медичних частинах деяких установ немає майже половини штату. І це зрозуміло: зарплата лікаря, що працює із засудженими, нічим не відрізняється від заробітної плати його колеги з цивільної лікарні. І це при тому, що умови праці в пенітенціарній системі набагато важчі. Глобальна епідемія загострила і без того серйозні проблеми пенітенціарної медицини. Згідно із офіційною статистикою, засуджені майже не хворіють на коронавірусну інфекцію, у той час коли серед персоналу колоній та СІЗО – чимало інфікованих.

– Дуже незрозуміла ситуація, – дивується Ганна Овдієнко. – Коли хворіють співробітники, вони мають заражати засуджених, адже знаходяться з ними в одному просторі. Однак зараження чомусь не відбувається. Або вони винайшли таку магічну таблетку, яка використовується для профілактики коронавірусу, або вони щось цікаве роблять зі статистикою – просто не проводять тести засудженим і вони не потрапляють у загальні дані щодо кількості хворих. Тому ми вже давно кажемо, що потрібна амністія для засуджених, які, по-перше, не вчинили тяжких злочинів, а по-друге, є тяжкохворими. Тому що ми розуміємо, що коронавірус для особи, хворої на ВІЛ або на онкологічне захворювання, скоріш за все, стане фатальним. Ми намагаємося щодо таких хворих подавати клопотання про звільнення за хворобою. І, на жаль, наші суди не задовольняють такі клопотання, вказуючи, що особа є небезпечною для суспільства, що вона знову піде вчиняти злочини, що в неї ще багато строку. Але ж це не привілей у зв’язку з поведінкою...

Про практику подання таких клопотань докладно розповіла адвокатка ХПГ Таміла Беспала:

– Головна проблема – нерозуміння судами цієї процедури. Суди просто не володіють інформацією. І бували випадки, коли протягом одного судового засідання ми просто пояснювали суддям, з чим ми прийшли і чого ми добиваємося, на яких підставах звертаємося. Ми маємо доводити, що звільнення за станом здоров’я – це не те саме, що й умовно-дострокове звільнення. Немає цього розуміння. Що ще раз доводить пасивність відповідальних осіб колонії, які повинні самі, згідно з чинним законодавством, ініціювати такі звільнення. Однак на практиці самі медичні частини колоній дуже рідко ініціюють подібні звільнення, хіба що у випадку, коли людині залишилися вже останні дні чи тижні життя.


Нагадаємо, Комітет Міністрів Ради Європи закликав український уряд надати детальну інформацію про заходи, які вживаються для поліпшення рівня медичної допомоги особам, що перебувають під вартою, з урахуванням Заяви про принципи щодо лікування осіб, позбавлених волі, у контексті пандемії коронавірусного захворювання, наведені Європейським комітетом щодо запобігання катуванням у березні 2020 року.

У свою чергу українські правозахисники неодноразово наголошували: оскільки медичне обслуговування в тюрмах не інтегроване у загальну систему охорони здоров’я, установи виконання покарань не включені до національного плану реагування на COVID-19. Це відбивається на рівні дотримання у в’язницях санітарних норм, а також на можливостях тестування хворих та контактних.


Проєкт ЄС «Чинимо опір катуванням, жорстокому поводженню та безкарності в Україні»

Рекомендувати цей матеріал     
X



 

забув пароль

реєстрація