Ганебна для України статистика: за сім місяців цього року – 12 рішень Євросуду, що стосуються неадекватного лікування в пенітенціарній системі. Потерпілих ще більше – двадцять. Для порівняння: у 2017 році було одне таке рішення, а у 2018-му – лише два. Судді об’єднують їх і публікують короткі рішення у вигляді таблиць.
– Це незбагненна кількість, – каже керівник Центру стратегічного захисту Харківської правозахисної групи Геннадій Токарев. – Їх навіть не розглядають по суті. Якщо скарга не є очевидно необґрунтованою, то вони просто посилаються на інші рішення суду.
Так, 7 березня цього року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Король та інші проти України, в якому були об’єднані заяви восьми ув’язнених. Спільна риса цих заяв – ненадання необхідного лікування й медичної допомоги засудженим, що визнається нелюдяним поводженням.
27 червня було ухвалено рішення ЄСПЛ щодо хворої на рак ув’язненої Ганни Солопової, яка довго не отримувала належної медичної допомоги. Історія страшна і довга, опис справи міг би зайняти десятки сторінок. Але в рішенні ЄСПЛ було просто зазначено: «Суд вже визнавав порушення у зв’язку з питаннями, аналогічними питанням у даній справі (див. Nevmerzhitsky v. Ukraine, № 54825/00, §§ 103-05, ECHR 2005‑II (витяги); Melnik v. Ukraine, цит. вище, §§ 104-06; Logvinenko v. Ukraine, № 13448/07, §§ 68-78, 14 жовтня 2010; Sergey Antonov v. Ukraine, № 40512/13, §§ 76-90, 22 жовтня 2015; та Pivovarnik v. Ukraine, № 29070/15, §§ 37-46, 6 жовтня 2016). Беручи до уваги своє прецедентне право стосовно цього питання, Суд вважає, що в даній справі заявниця не отримала всеосяжного та належного лікування під вартою».
Чотири ухвали ЄСПЛ за день
11 липня – взагалі «врожайний» день: Європейський суд ухвалив одразу чотири рішення щодо порушення Україною третьої статті Конвенції. Три із цих чотирьох справ супроводжували адвокати Центру стратегічного захисту ХПГ: Олександра Скалько, Олена Річко, Яна Заікіна. За тиждень, 18 липня, – ще одна перемога: у справі Ченчевик проти України (адвокат – Геннадій Токарев). Але радіти такому командному успіху чомусь не хочеться. Адже тенденція вимальовується не оптимістична. Усі позивачі стикалися з поганим поводженням під вартою чи в місцях відбування покарань.
Заявник у справі Долгих проти України – довічник. Він скаржився на те, про що могли б розповісти ув’язнені багатьох українських колоній. Семеро осіб в антисанітарних умовах у темній задушливій камері розміром 13 метрів. Гризуни і таргани. Вимкнення опалення взимку. Брудна каламутна вода зі шматками іржі. Погане харчування. Душ раз на два тижні. Суд не став розглядати і перевіряти всі скарги заявника, адже представники Комітету запобігання катуванням кілька років тому відвідували іншу схожу колонію і бачили типові умови, в яких мешкають ув’язнені. Крім того, Суд вже розглядав скарги, аналогічні скаргам у даній справі, хоча вони стосувалися інших колоній в Україні, й визнав у цьому зв’язку порушення статті 3 (Melnik v. Ukraine, № 72286/01, §§ 102, 103 та 112, 28 березня 2006 року; Aleksandr Vladimirovich Smirnov, §§ 58-61; та як нещодавній приклад, Lavrinyuk v. Ukraine, № 1858/08, §§ 31-34, 4 грудня 2018 року). «На основі доступної інформації Суд не вбачає підстав відхилятися від цих висновків у даній справі, й тому вважає, що мало місце порушення статті 3 Конвенції. Ці висновки звільняють Суд від необхідності розглядати окремо решту тверджень заявника щодо матеріальних умов його ув’язнення, у тому числі скарги на санітарно-гігієнічні умови та харчування», – йдеться в рішенні Європейського суду.
Радюкін скаржився майже на те саме: переповненість камер, відсутність свіжого повітря, недостатність електричного освітлення, запліснявіла, брудна камера, погана якість їжі, неналежна температура. Крім того, чоловік не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
Суть скарги Сержантова в тому, що йому не забезпечили належного лікування під вартою. Наркозалежному ув’язненому, який потребував замісної терапії, різко зменшили дозу метадону – з 280 мг до 215 мг за десять днів. Ефект від такого «лікування» судді Європейського суду визнали катуванням.
Усі ці справи об’єднує не лише день ухвалення рішення судом, але й те, що суду для того, щоб визнати порушення прав заявників, вже не треба було ретельно досліджувати їхні докази – достатньо послатися на інші подібні справи. Адже час іде, кількість скарг щодо нелюдських умов у наших тюрмах зростає, а система майже не змінюється.
Таке вже було
Два роки тому Україна посідала перше місце за кількістю скарг проти неї: на розгляді тоді перебувало 18 тисяч справ, дві третини з них стосувалися системного невиконання рішень національних судів. Тоді, ухваливши рішення у справі Бурмич проти України, ЄСПЛ просто викреслив більше 12 тисяч типових скарг із реєстру і передав їх на розгляд до Комітету Міністрів. У Євросуді дійшли висновку, що проблема в Україні не вирішується, і всі подібні порушення можна визнавати автоматично, якщо заявниками дотримані формальні критерії прийнятності.
Схоже, сьогодні щось подібне відбувається зі скаргами, які стосуються порушення третьої статті Конвенції. Те, що європейці вважають нелюдяним поводженням, є, по суті, звичайною практикою багатьох українських СІЗО, колоній та інших виправних установ. І здається, ЄСПЛ зрозумів це. А чи зрозуміли наші можновладці?
Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном