Живе спілкування та спільний пошук шляхів вирішення проблем – основа успішної співпраці

Ми щиро переконані, що живе спілкування, обговорення гострих тем і пошук шляхів вирішення – основа успішної співпраці у будь-якій сфері, а особливо важливим є діалог між громадськими організаціями та державними установами. 12 грудня 2018 року у правовому клубі PRAVOKATOR (м. Дніпро) точилася запекла дискусія про дотримання прав людини та захист від катувань і жорстокого поводження в рамках відзначення 70-річчя ухвалення Загальної декларації прав людини.

До участі в дискусії ми запросили посадових осіб виконавчих органів влади, фахівців громадських організацій та безоплатної вторинної допомоги, керівників районних у місті Дніпрі «Центрів пробації», які в той чи інший спосіб опікуються долею людей, що перебувають у місцях несвободи, працюють над захистом їхніх прав та свобод, що не були обмежені в судовий спосіб.

По-перше, хочеться відзначити, що ми як співорганізатори дуже тішимось з того, що заходи проходять не в режимі зачитування з папірця шаблонних текстів, а завжди переростають у жваву дискусію та обмін контактами для поліпшення взаємодії. Особливо цікаво, коли це відбувається між співробітниками державних структур однієї направленості. Не сприйміть як критику, це радше заклик до єднання і синергії.

Отже, і перший виступ – представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у нашій області Тетяни Кокшарової, був скоріше роздумом регіональної омбудсвумен про сучасні виклики у справі захисту прав людини та вимог до юридичних служб і правозахисних організацій, необхідність їх плідної та системної співпраці з правопросвітництва.

Про захист ув’язнених від рабської праці та їхні подальші соціальні гарантії говорила Ірина Сікіріна, заступниця начальника головного управління ДФС в Дніпропетровській області. Вона озвучила результати перевірок, які вже пройшли в закладах відбування покарань області, та поділилася планами. Спеціалісти ДФС виявили порушення прав ув’язнених, масштабом близькі до епідемії, при цьому на даний момент механізмів виправлення ситуації не існує. Не секрет, що в місцях несвободи ув’язнені можуть (чи іноді мусять) працювати. З їхньої праці має бути відрахований єдиний соціальний внесок, який потім буде зарахований до соціального стажу під час визначення розміру пенсійного забезпечення. Але часом в ув’язнених відсутні документи, зокрема паспорти та ідентифікаційні коди, що унеможливлює заключення з ними трудових договорів з усіма невтішними наслідками: відсутність контролю над власними коштами, відсутність відрахувань ЄСВ, рабська праця, «дірки» в бюджеті тощо. А враховуючи, що паспортизація в Україні не є геть безкоштовною, не всі ув’язнені мають гроші та бажання приводити до ладу документи. Керівництво управління ДФС Дніпропетровської області вже направило звернення до Міністерства юстиції України з тим, щоб були ініційовані відповідні зміни до національного законодавства, які б врегулювали це складне питання.

Про використання неналежним чином оформленої праці ув’язнених говорив і Володимир Плетенко, юрист ГО ПГ «СІЧ». Він зазначив, що через теперішню розбіжність у законодавстві керівники закладів ледь не на свій розсуд визначають, оформлювати трудові відносини з ув’язненими чи не треба. Ст. 118 КВК України вимагає це робити, але немає відповідної інструкції та єдиного зразка трудових договорів, що розв’язує руки для нехтування Кодексом і махінацій. Цей нюанс сильно покращує добробут окремих нечистоплотних посадовців і сильно погіршує добробут місць несвободи в цілому і ув’язнених зокрема. Через нестачу коштів на капітальні ремонти приміщень, які, здебільшого, їх потребують, ув’язнені перебувають у неналежних умовах, що відображається на їхньому здоров’ї та самопочутті. Спеціалістка з моніторингу місць несвободи ГО ПГ «СІЧ» Марина Давидова розповіла про моніторингові візити до установ Дніпропетровської та Донецької областей, найчастіші скарги ув’язнених на порушення права на медичне обслуговування та можливі варіанти вирішення гострих питань. Учасники дискусії погодилися, що перепорядкування медичних частин на території виправних закладів МОЗу є здебільшого позитивним, але наразі незавершеним нововведенням, і до остаточного налагодження всіх процесів робити висновки зарано.

Нововведеннями, що сприятимуть запобіганню порушенням прав затриманих поділилась Уповноважена голови Національної поліції з питань дотримання прав людини в Дніпропетровській області Юлія Нітютько, яка розповіла про пілотний проект інспекторів з дотримання прав людини в ізоляторах тимчасового тримання. Маємо в планах завітати до них найближчим часом і розповісти про це детальніше.

Про те, що робити, коли катування і жорстоке поводження фактично відбулося, говорила Марина Кіптіла, експертка з питань співпраці з Європейським судом з прав людини. Питання боротьби з наслідками тортур та жорстокого поводження, складності збирання доказової бази та проблеми ресоціалізації висвітлила Олена Подолян, директорка Громадської організації «Форпост». І головне, нам вдалося привернути увагу учасників до розуміння самого явища тортур і жорстокого поводження, пов’язаних із цим порушень прав людини та можливість змінити ситуацію – Віктор Філатов, експерт проекту «Боротьба з тортурами, жорстоким поводженням та безкарністю в Україні».

Дискусія вийшла складна, направду, не дуже оптимістична, але охочі лупати сю скалу знайшли одне одного і в кулуарах ще довго говорили про спільні плани та ідеї.