13 листопада 2018 року правозахисники презентували в Києві, в ІА «Главком», результати дослідження становища в’язнів, які утримуються під вартою в ОРДЛО.
Дослідження було проведено експертами ГО «Донбас SOS», Харківської правозахисної групи, ЛОПЦ «Альтернатива» та Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Головним джерелом інформації для написання доповіді стали безпосередні свідчення людей, що перебували в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях Донбасу, та їхніх рідних.
Як зазначили учасники презентації, починаючи з літа 2014 року представники незаконних збройних формувань взяли під свій контроль установи виконання покарань на тих територіях, які фактично не контролювалися владою України. На той момент їх кількість становила – за інформацією Державної кримінально-виконавчої служби України – 14 пенітенціарних установ в Луганській області та 14 у Донецькій. Станом на листопад 2014 року в них перебувало 16 200 осіб (9 700 осіб у Донецькій області, 6 500 в Луганській області). Особи, які утримувалися в установах виконання покарань, опинилися в дуже складній ситуації.
За даними дослідників, найскладнішим становище засуджених та осіб, які утримувались під вартою, було в перший рік військового конфлікту.
Проблеми з неналежним харчуванням у 2014–2015 роках були фактично в усіх колоніях, що розташовані в зоні АТО. Ув’язнені, рідні яких не могли допомогти їм продуктами харчування, довгий час недоїдали. Найскладніша з відомих на сьогодні ситуація склалася в Західній виправній колонії № 97 у місті Горлівці. Тут, за свідченням осіб, які перебували в даній установі, від недоїдання у частини засуджених опухали ноги й животи, були випадки смертей від голоду.
Ситуація з медичним забезпеченням у 2014–2015 роках була критичною. У медичних частинах у більшості випадків були відсутні медичні працівники та ліки. З цих причин у засуджених з хронічними захворюваннями значно погіршився стан здоров’я.
Окремі колонії опинилися в епіцентрі бойових дій, у результаті чого серед засуджених і співробітників установ, які в них перебували, були поранені й вбиті. Наразі відомо про щонайменше 11 загиблих та 23 поранених засуджених у Донецькій області.
Через обстріли в Донецькій області найбільше постраждала Мічурінська виправна колонія № 57, за весь період військового конфлікту на територію установи були влучання понад 100 снарядів і мін. Через близькість до лінії розмежування, засуджені в цій колонії й досі не відчувають себе в безпеці. Останній раз тут загинув засуджений у жовтні 2018 року.
У Луганській області від обстрілів найбільше постраждала Чорнухінська виправна колонія № 23. У січні 2015 року, під час наступу НВФ на місто Дебальцеве, ця установа піддавалося масованим обстрілам. Ув’язнені були залишені напризволяще. Точна кількість жертв серед засуджених і подальша доля тих, хто вижив, на даний момент достовірно невідома.
З самого початку конфлікту з’явилася практика використання установ виконання покарань як «живого щита». Поблизу колоній, що перебували поруч з лінією зіткнення, розміщувалося різного роду важке озброєння, з якого велися обстріли, тим самим наражаючи засуджених та співробітників установ на небезпеку стрільби у відповідь.
Відомі окремі, нечисленні, випадки залучення засуджених та осіб, взятих під варту, до участі в незаконних збройних формуваннях.
Як показали результати опитування, майже 90 % засуджених (і членів їхніх сімей), які відповіли на питання, хочуть відбувати покарання на підконтрольній уряду України території.
Основними причинами цього вони називали такі:
• погіршення режиму та умов утримання під вартою;
• незастосування до засуджених норм українського законодавства;
• беззаконня нової адміністрації і безправ’я засуджених;
• проживання родичів на підконтрольній уряду території.
На сьогодні з тимчасово окупованої території було переведено 186 осіб. Це лише трохи більше 1 % від загальної кількості осіб, які залишилися в місцях несвободи на тимчасово окупованій території. Варто зауважити, що мова йде про людей з Донецької області – за більш ніж чотири роки жодного засудженого з Луганської області не було переведено.
Нинішнє становище засуджених і осіб, узятих під варту, які перебувають на окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях, супроводжується такими проблемами:
• Неналежне харчування. Ситуація з харчуванням істотно покращилася порівняно з 2014–2015 роками, але досі на нестачу продуктів харчування скаржаться особи, рідні яких не мають змоги їм допомагати;
• Неналежна медична допомога. Наразі в установах виконання покарань є тільки найелементарніші ліки. Повноцінне лікування не отримують ті хворі, рідні яких не мають змоги передати необхідні їм ліки;
• Використання примусової чи безоплатної праці в окремих установах Донецької та Луганської областях;
• Незадовільні побутові умови. Відсутність опалення, пошкоджені від обстрілів будівлі, нестача якісної питної води та почасове електропостачання в частині установ;
• Не рідкі випадки катувань та жорстокого поводження. Від жорстокого поводження найбільше страждають ті в’язні, що не змогли змиритися зі зміною влади;
• Тримання під вартою без належних підстав. Частина засуджених, які утримуються в місцях несвободи в ОРДЛО вже мають підстави для звільнення згідно з українським законодавством;
• Порушення права на повагу до приватного та сімейного життя;
• Відсутність гарантій безпеки в разі ескалації конфлікту;
• Тяжкий психологічних стан у частини осіб через відсутність фактичної можливості переведення на підконтрольну Україні територію.
Невирішені також такі проблемні питання:
• Відсутність дієвого механізму переведення засуджених з ОРДЛО для подальшого відбування покарання на підконтрольну Україні територію;
• Врегулювання правового статусу осіб, які відбувають покарання на тимчасово окупованих територіях;
• Отримання чи підтвердження документів: ідентифікація та легалізація особи;
• Умовно-дострокове звільнення, звільнення за амністією чи так званим «законом Савченко» на підконтрольній території з подальшим виконанням цього рішення в ОРДЛО;
• Можливість дистанційного звернення до органів влади на підконтрольній території;
• Соціальні виплати в’язням відповідно до закону (пенсії та інші виплати);
• Представництво інтересів ув’язнених, які утримуються в ОРДЛО, в судах та державних органах на підконтрольній території. Фактично, зараз вони позбавлені доступу до правосуддя.
Усе це свідчить про необхідність уваги держави до цієї категорії жертв збройного конфлікту та пошук механізмів якнайскорішого повернення в’язнів з ОРДЛО на підконтрольну урядові територію, врегулювати законодавчо статус цих осіб шляхом ухвалення законопроекту № 8560, забезпечити доступ до місць несвободи в ОРДЛО представникам міжнародних організацій та вжити заходів щодо розслідування та притягнення до відповідальності винних у залишенні ув’язнених в небезпеці, винних в загибелі і пораненні засуджених.
Українська версія доповіді
Англійська версія доповіді
Прес-конференція відбулася в рамках проекту «Моніторинг, захист та адвокація прав засуджених, які знаходяться в ОРДЛО» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах діяльності Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі».
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном