Звіт за результатами моніторингового візиту до Чорноморської виправної колонії № 74

Загальна інформація

5 серпня 2018 року моніторингова група ХПГ у складі Володимира Глущенка, Ганни Овдієнко та Олени Річко завітала до Чорноморської ВК № 74. Адміністрація установи перешкод у візиті не чинила, на територію установи монітори змогли потрапити через тридцять хвилин з початку візиту. Ставлення до моніторів було позитивним: адміністрація залюбки відкривала будь-які приміщення та давала можливість спілкуватися із засудженими конфіденційно.

Чорноморська виправна колонія № 74 – це установа мінімального рівня безпеки для жінок, які вперше позбавлені волі. Установа заснована ще в 1888 році Одеською міською думою, яка виділила «головному тюремному управлінню під побудову тюрми і жіночого при ній відділення земельну ділянку по дорозі до Великого Фонтану навпроти нового християнського кладовища у кількості вісімнадцять десятин».

Жіноча установа виконання покарань – це завжди особлива установа. У таких закладах зазвичай більш м’який режим тримання під вартою та більше співробітників жіночої статі. Однак є ще й інша особливість саме цієї установи – це розташування при ній будинку дитини. Таких установ в Україні лише дві.

Виробництво

У Чорноморській ВК № 74 функціонують два великі цехи швейного виробництва, які поділені на декілька дільниць, а також працює майстерня. В основному засуджені виконують державне замовлення – шиють форму для військових. Інші замовлення бувають рідко. Однак у роботі на підприємстві і так задіяні майже 80 % засуджених.

Робочий день засуджених починається о дев’ятій годині ранку і закінчується о пів на п’яту вечора. На виробництві прагнуть працювати майже всі засуджені. На відміну від інших установ, у робочі часи житлова зона пустує: залишається в корпусах тільки господарська обслуга, літні жінки, вагітні та деякі молоді матері. Причина ажіотажу – це досить висока заробітна плата на виробництві. Всі опитані засуджені стверджували, що отримують на руки від трьох до чотирьох тисяч гривень щомісяця. Це дозволяє їм повноцінно отоварюватися у крамниці. Опитані також запевнили, що асортимент крамниці достатньо широкий, і крім того, на замовлення можна отримати й інші товари, наприклад, специфічну декоративну косметику. На жаль, монітори не змогли на власні очі пересвідчитися у цьому, оскільки на момент візиту крамниця була зачинена.

Крім того, у кожному цеху встановлено резервуар з питною кип’яченою водою, а пити воду з-під крану засудженим заборонено, про що адміністрацією зроблено відповідні оголошення.

Харчування

Слідом за виробництвом моніторингова група відвідала харчоблок. Кухня та інші приміщення харчоблоку виглядали досить охайно, сторонні запахи були відсутні. Усюди було чисто прибрано, у деяких приміщеннях на момент візиту якраз відбувався косметичний ремонт. Навіть більше: для відвідування кухні моніторам надали спецодяг – білі халати, що є, по-перше, рідкістю для українських установ, а по-друге, свідчить про дотримання співробітниками кухні правил гігієни та санітарії.

Поруч із харчоблоком розташована їдальня. Перед прийманням їжі засуджені мають змогу мити руки. Рукомийники чисті, нові, у кранах є холодна вода. Крім того, біля кожного рукомийника розташований дозатор із рідким милом. Кімната гігієни також обладнана сушарками для рук.

Їдальня поділена на основну їдальню та приміщення для приймання дієтичного харчування. Обидві кімнати загалом чисті та охайні. У кімнаті дієтичного харчування якраз готували вечерю – монітори бачили тарілки з сиром та маслом, які надавалися за дієтою матерям-годувальницям і вагітним.

Тим не менш, абсолютно всі засуджені скаржилися на незадовільне харчування. З 10 липня 2018 року відповідно до рапорту заміни, засудженим не надається м’ясо. Адміністрація наголошувала на тому, що закон не порушує. Замість м’яса засуджених годують рибою. Тушкований оселедець дають на обід, сніданок та вечерю, змішуючи його з гарніром. Тим чином, засуджених позбавляють можливості з’їсти навіть ту ж саму кашу без риби під час певного приймання їжі. Монітори вважають ненормальною ситуацією, коли люди, тим паче, матері-годувальниці та вагітні, вже протягом місяця не їдять м’яса.

Монітори також наголошують на тому, що в ті ж самі дні здійснювали візит до двох сусідніх установ виконання покарань і там м’ясо у раціоні засуджених було. Чому саме у Чорноморській ВК № 74 засудженим не дають м’яса – загадка. Знайти на неї відповідь моніторам так і не вдалося, оскільки на момент візиту до установи начальник був відсутній і завдати це питання було нікому.

Такий раціон обурив представників моніторингової групи – крім смакових уподобань (їсти тушкований оселедець протягом місяця), монітори також виявили й протипоказання до щоденного вживання риби: «…в 2004 году Агентство пищевых стандартов посоветовало ограничить употребление жирной рыбы. Агентство советует беременным или кормящим грудью женщинам есть не более двух порций жирной рыбы в неделю. Всем остальным можно есть до четырёх порций жирной рыбы в неделю» (Джерело).

«…В питании кормящих женщин может присутствовать как речная, так и морская рыба. Не стоит отдавать предпочтение какой либо одной, нужно чередовать сорта рыбы. Особенно полезны сом, хек, треска, минтай, тилапия, ледяная рыба, морской язык, судак. Сельдь, камбалу и красную рыбу можно употреблять не чаще одного раза в неделю» (Джерело).

Жила зона

У Чорноморській ВК № 74 функціонують чотири локальні сектори. Умови відбування покарання в усіх секторах приблизно однакові.

У приміщеннях установи чисто, пахне свіжістю. Більшість кімнат начисто відремонтовані, в меншій частині на момент візиту продовжувався ремонт. Однак монітори мають зазначити, що, за словами засуджених, ремонт у колонії робиться цілковито за їхній рахунок. Засуджені також зазначили, що вони самі беруть участь у ремонтних роботах у вільний час.

Ліжка у кімнатах житлової зони переважно одноповерхові. Кімнати великі, добре освітлені та вентильовані. Біля кожного ліжка є тумбочка для особистих речей. Наявні також дзеркала на стінах. Більшість приміщень мають декоративне оздоблення.

Туалетні кімнати чисті, кожна кабінка закривається. Перегородки між кабінками досить високі. У кожному секторі є власний душ, що є однозначно позитивним аспектом для жінок.

Схожі умови тримання має також ділянка карантину, де на момент візиту утримувалося близько 20 осіб.

Медична частина

Візуально медична частина нагадує місцеву поліклініку – з рядами стільців для відвідувачів. Навіть пахне у ній як у поліклініці – дизрозчином. Монітори відзначають цей аспект, бо в більшості установ медичні частини скоріше нагадують ДІЗО ПКТ, ніж поліклініки.

На день візиту в медчастині працював один терапевт. Інших лікарів на робочому місці не було. Однак, зі слів терапевта, також працює два стоматологи, психіатр та ще один терапевт. У колонії є гінеколог – він за сумісництвом завідувач медичною частиною будинку дитини.

На момент візиту моніторів у стаціонарі не було жодної особи. У палатах було чисто та охайно.

Однак засуджені скаржилися на неналежний рівень надання медичної допомоги. А саме, часто їх звернення не фіксуються співробітниками установи, до закладів охорони здоров’я їх вивозять неохоче, аналізи та дослідження не проводять. Так, одна із засуджених повідомила, що має пухлину, неодноразово зверталася до адміністрації установи із проханням провести їй медичне обстеження на предмет її злоякісності, але таке обстеження досі ніхто не провів. Інша засуджена зазначала, що медичні препарати за проханням засудженим часто не надаються.

Банно-пральний комбінат

Далі монітори відвідали банно-пральний комбінат. В цілому він виглядає охайним та відремонтованим. Душові кабіни обладнані перегородками, однак відсутні килимки. Крім того, не має шторок, а враховуючи, що кабінки розташовані одна навпроти одної, це суттєво порушує право жінок на приватність.

Пральня колонії обладнана як старими, так і сучасними пральними машинами та сушарками. Однак влітку з метою економії електроенергії білизна сушиться надворі.

Будинок дитини

Наприкінці візиту монітори відвідали будинок малюка. На той час засуджені якраз закінчили роботу та спілкувалися зі своїми дітьми. До речі, бачити дітей вони мають змогу лише з 10 до 12 години ранку та з 16 до 18 години вечора. В інший час, навіть якщо засуджена не працює, побачитися з дитиною вона не може. Монітори відзначають, що це однозначно негативний аспект, який заважає нормальному розвитку дітей та порушує права матерів. Самі матері просили, щоби їм дозволили бачити дітей цілодобово. Багато хто з них хвилюється за дитину, коли та перебуває в будинку дитини. З іншого боку адміністрація зазначила, що жінки в інший час зайняті, відповідно до розпорядку.

Практика позбавлення матері права бути з дитиною весь час суперечить європейським стандартам та має бути викоренена. Тим паче, адміністрація так і не змогла пояснити, з чим, крім нею ж складеного розкладу, пояснюється відсутність можливості для матері бути із дитиною весь час.

На перший погляд, будинок дитини виглядає чистим і охайним. В усіх кімнатах зроблений ремонт. Вони чисті, обладнані необхідними меблями. Є дитячі іграшки. Декілька матерів перебувають разом із новонародженими дітьми у спеціальних боксах, де можуть проживати з дитиною разом цілодобово. На дітей, за словами адміністрації, видаються гігієнічні засоби.

З іншого боку, засуджені неохоче й потайки від адміністрації (бо бояться) говорили про жахливе ставлення до дітей. З дітьми поводяться грубо та жорстко, у колонії на всіх дітей працює лише одна нянька на зміні. Тож доглядати дитину майже нікому – вона лежить покинута майже цілий день (а матір до дитини при цьому, нагадуємо, не допускається). За дітьми доглядають самі засуджені, які часто ставляться до чужих дітей жорстоко. Не маючи відповідних навичок роботи з дітьми, вони можуть вдарити чужу дитину (як і няньки), можуть накричати або залишити без догляду. Неприпустимо, щоб за дітьми у спеціалізованому закладі стежили некваліфіковані особи – не персонал з відповідною освітою, а самі засуджені.

Крім того, у колонії існує така практика «дисциплінарних стягнень», коли засуджених позбавляють права бачитися з дитиною на декілька днів за порушення режиму тримання під вартою. Так, одну засуджену позбавили такого права за те, що вона просто дала дитині цукерку, яку сама ж купила в магазині. За такі ж порушення засуджених можуть бити книжками по голові, змушувати присідати тощо. Засудженим погрожують відібрати дитину або позбавити батьківських прав. Існує практика примушування засудженої залишити дитину в будинку, якщо вона сама їде до іншої установи етапом на певний час. Якщо засуджена не погоджується залишити дитину добровільно, їй починають погрожувати.

Все це є неприпустимим. І гарний ремонт установи не компенсує поганого ставлення до засуджених.