Справа майора Головка: апеляційний суд скасував суворий вирок

Про справу майора ЗСУ Олега Головка, якого суд Костянтинівки (Донецька область) засудив до 10 років за начебто організацію розбійного нападу в вересні 2014 року на мешканця Донеччини.

Сам колишній льотчик наполягає: справа сфабрикована, а на нього та інших фігурантів не просто тиснули, а застосовували тортури, щоб добитися потрібних зізнань. Сьогодні апеляційний суд Донецької області частково задовольнив апеляційні вимоги адвокатів: вирок скасовано, але запобіжний захід не змінено – до січня наступного року Олег Головко має сидіти в слідчому ізоляторі Бахмута. Адвокат майора Головка Вячеслав Бондарь каже, що поки не бачив повного рішення суду, тому не знає, саме на яку стадію рішення відправлена справа.

«Розвиток ситуації може бути будь-яким, в тому числі, ми бачимо й позитивні тенденції: наприклад, якщо справа піде на дорозслідування, при невиконанні його в потрібний строк, вона взагалі може бути взагалі закритою, – вважає захисник. – Але що, однозначно, мене розчарувало, так це рішення залишити Головка за ґратами. Я припускав три або чотири варіанта інших рішень, бо через свій стан здоров’я Олег, перебуваючи в СІЗО, в прямому сенсі ризикує життям кожної хвилини. В цьому закладі немає умов для надання медичної допомоги окрім невідкладної, про що є відповідні довідки. А III ступень гіпертонічної хвороби, яка після тортур прогресує в Олега, є критичною для життя та повинна лікуватися зовсім по-іншому. З таким діагнозом, взагалі, людину не можна тримати в загальному ізоляторі. Крім того, ми надали чотири клопотання народних депутатів Верховної Ради, які готові брати майора на поруки. Але, на жаль, суд залишив Головка за ґратами».

В своєму зверненні до суду сам обвинувачуваний, котрий веде активне листування з різними державними інституціями, намагається довести, що вирок не є законним, бо в справі безліч суттєвих порушень. Наприклад, його досі судять у справі, яка фактично вже закрита, бо два інших фігуранти погодились на співпрацю та вже отримали мінімальні строки. Вказує на порушення під час впізнання, незаконний трус і вилучення грошей у нього вдома. І головне – він наполягає: до нього та інших фігурантів були застосовані тортури, тому всі показання, отриманні таким чином, не можуть вважатися законними.

Натомість, військова прокуратура, що підтримує обвинувачення, вважає: тортури зовсім не стосуються до справи. Вони впевнені, що всі докази були отриманні й без зізнання Головка, і взагалі, про них йдеться тільки через бажання обвинувачуваних уникнути відповідальності за скоєне. Тому теми катувань, через які повністю здоровий за висновками комісії, що відправляла Головко в АТО, став інвалідом, в цій справі взагалі намагаються уникати. А жодне з чотирьох ухвал суду, згідно з якими мали б розпочаті розслідування фактів катувань, на жаль, так і не перетворилось на карні справи. Адвокат готує позов на Генпрокурора за бездіяльність, обурюючись: навіщо взагалі суди, якщо роками не виконуються їх рішення. Також він сподівається, що вдасться передати інформацію в офіс Уповноваженого з прав людини для більш детального розгляду можливої допомоги.

Разом з Головком по справі проходить Олександр Ткач, мешканець Костянтинівки, який у 2014 році пішов добровольцем захищати свою землю. Його звинувачували в тому, що це він, як місцевий мешканець, привів військових до оселі потерпілого, у якого вони потім начебто вимагали гроші. Але суд першої інстанції визнав Ткача невинуватим, бо його провина не була доведена. Обвинувачення подало апеляцію, бо вважає, що літня людина, яка отримала чимало травм під час перебування під слідством, повинна теж відсидіти 10 років. А ще потерпілий вимагає чимале відшкодування за моральні збитки, і військова прокуратура – віддати волонтерський автомобіль, який є речовим доказом, на користь держави. В цьому теж буде знову розбиратися суд першої інстанції.

Активісти, які були присутні на суді, згадують, як були обурені в 2014 році подіями з затриманням бійців, які розгорталися у них на очах. Тоді військові, які стояли на передовій, були фактично єдиною владою на тій території, вони стримували ворожу агресію та допомагали місцевим мешканцям. Волонтери тоді намагались знайти тих, кого кожного дня бачили на крайніх блокпостах, писали звернення, шукали докази, що майор Головко та інші не були причетні до розбійного нападу. При якому, до речі, потерпілий не постраждав фізично.

«Ми вважаємо, що випадок розбою просто намагаються „списати“ на військових, щоб вигородити інших людей, тому що в ті часи „мутили воду“ будь-хто в камуфляжі. Бо „впізнав за розрізом очей“ людину в балаклаві – це якась маячня. А потерпілий – директор костянтиновської „Служби єдиного замовника“, на якого у активістів, в тому числі, у Ткача, були матеріали щодо участі його та родини в організації допомоги так званому „Народному ополченію“, просто таким чином зводить рахунки. Чому ж до цього виявились причетні військові прокурори та українські суди?“ – обурюються волонтери.

Адвокат та волонтери, які переймаються цією справою, звертаються щодо факту порушення прав людини в місцях несвободи до міжнародних організацій та українських правозахисників, тому чекають на будь-яку допомогу в сприянні справедливого розслідування цієї справи.

29.11.2017