Знову про «монастир страждань»

25 жовтня в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відбулася робоча зустріч, ініційована секретаріатом Омбудсмена спільно з Харківською правозахисною групою. Це вже не перша робоча зустріч, ініційована Харківською правозахисною групою, з обговорення системних проблем у Замкової виправної колонії № 58 (ЗВК-58), виявлених під час моніторингових візитів працівниками Департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини, Харківської правозахисної групи.

Раніше ми вже писали про порушення прав людини в цій установі.

В заході брали участь: від Міністерства юстиції України – заступник директора Департаменту, начальник управління організації охорони та режиму Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби України Олексій Бондаренко, заступник директора Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби України Андрій Нечепельський, заступник директора Департаменту, начальник Управління матеріально-побутового забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України Олег Шепель, головний спеціаліст Управління медичного забезпечення Анатолій Криворук, заступник директора Департаменту пробації Ігор Андрушко; від Генеральної прокуратури України – заступник начальника управління, начальник відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації Володимир Фітьо; від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – заступник керівника Секретаріату Олена Смірнова, керівник Департаменту з реалізації Національного превентивного механізму Катерина Чумак, заступник керівника департаменту, керівник відділу моніторингу пенітенціарних установ Євген Нецвєтаєв, головний спеціаліст відділу моніторингу пенітенціарних установ Дмитро Жупанов, головний спеціаліст відділу моніторингу пенітенціарних установ Ярослав Білик, і Євгеній Пасічнюк, провідний спеціаліст відділу моніторингу пенітенціарних установ.

Під час заходу був презентований фільм, створений Харківською правозахисною групою спільно з ГО «Ал’янс Української єдності», за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини, Центру інформації про права людини:

Олег Шепель повідомив, що ця установа перевірена представниками Департаменту, 31 жовтня будуть заслухані звіти всіх керівників установ Хмельницької області й надана належна оцінка їх роботі.

На питання Євгена Нецветаєва: «Які були виявлені недоліки під час перевірки?», О. Шепель згадав про виявлені недоліки в харчуванні засуджених (відсутній соус і таке інше), питання соціального забезпечення, але жодним чином не звернув увагу на жахливий холод взимку, величезний розмір приміщень монастиря і фактичну відсутність можливості належним чином забезпечити тепло на рівні мінімальних стандартів поводження з ув’язненими.

Є. Нецветаєв у своїй доповіді акцентував увагу на тому, що під час моніторингового візиту до установи зафіксовано температуру повітря в приміщенні, де утримуються засуджені, менше, ніж 11 градусів.

Також О. Шепель зазначив, що під час перевірки були наявні продукти харчування й визнав, що постає питання в організації.

Олексій Бондаренко як заходи реагування згадав проект застосування відеорегістраторів для персоналу установ для повної фіксації їхніх дій під час виконання службових повноважень.

Проте, автор не покладає великих сподівань на таке нововведення, враховуючи випадки зникнення відеозаписів побиття засуджених та інших порушень їхніх прав.

Вадим Човган, старший асистент з пенітенціарних питань Консультативної місії ЄС, зазначив, що подібна ситуація вже була в Олексіївській виправний колонії №25 міста Харкова (ОВК-25), коли попри системні фіксування порушених прав людини в цьому закладі керівний склад установи залишався незмінним протягом багатьох років. І тільки після чергового візиту представників Європейського Комітету з питань запобігання катуванням (Комітету) були звільнені представники керівного складу установи і, як наслідок, ситуація з дотриманням прав людини в ОВК-25 змінилася на краще. За два місяці в Україну очікується черговий візит Комітету. Для формування програми візитів Комітет завжди радиться з представниками громадськості на предмет того, які саме заклади виконання покарань потрібно відвідати, в тому числі, і з представниками Харківської правозахисної групи. Чи потрібно чекати того резонансу, коли Комітет в чергове висловиться про порушення прав людини в цій установі?!

Олена Смірнова наголосила, що офіс Омбудсмена обов’язково звернеться до Комітету з приводу брутальних порушень прав людини в ЗВК-58.

Олександр Букалов, керівник Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України, зокрема, сказав: «Я уважно слухав всіх виступаючих і мені сумно, коли представники Мін’юсту на порушення прав людини розповідають скільки тон посилок було отримано установою. Не про це мова. І навіть те, що в колонії не звільняють керівників, причетних до катувань?! На це потрібно годину, нехай добу. Але коли з грудня 2016 року – десять місяців розглядається питання? То це смішно, якби це було смішно. Очевидно, що все це тримається і всі ці порушення в системі виконання покарань на тотальній безвідповідальності і безкарності тих осіб, які законом уповноважені вирішувати ці питання. Вони їх не вирішують. Чому не вирішують? Можливо, в цьому є якась зацікавленість? Покривання начальниками територіальних управлінь начальників колоній. І мені здається, що ось це: „ми розглядаємо питання, ми опрацьовуємо“, це тільки відхилення від реального вирішення проблем. Якщо вони і надалі будуть опрацьовуватись, то буде те, що сказав пан Вадим (реакція Комітету). Це не робота, це імітація, і вона може бути тільки тоді, коли безвідповідальність. Якщо від офісу Уповноваженого приходять повідомлення про порушення. Але ви нічого не сказали, як ви відреагували. Що було зроблене, хто був притягнутий до відповідальності, чи було заявлено, що офіс Уповноваженого необ’єктивно все це робить і фальшує повідомлення про катування. Нема цього – заперечень немає і реакції немає. Саме із-за цього мені сумно, бо потрібно розмовляти більш реально, більш адекватно і більш конструктивно».

Є. Нецветаєв згадав про перевірки всередині відомства, які не виявляють жодних порушень.

Павло Федоров: «Я представляю громадську спілку „Всеукраїнські християнські ініціативи“. І я за те, щоб Замкову виправну колонію (ЗВК-58) закрити. Чому? Є таке поняття, як історична справедливість, і всі це знають, всі чули, що Замкова виправна колонія розташована на території монастиря Бернардинців, який був збудований ще на початку сімнадцятого століття і сам по собі є історичною пам’яткою. Так от, сама колонія не є благословенням для Ізяслава, для Хмельниччини, для України. Якщо б це був монастир, то це б було б благословення. І монастир не будували для того, щоб там сиділи в’язні, щоб там катували людей. Тим більше, що після набуття незалежності України до церкви повертали її власність. І в принципі, церква може ініціювати цей процес, щоб повернули цю комплексну споруду назад у власність церкви, Римо-католицької церкви. В принципі, це можливо, і віруючи люди радісно б це сприйняли. І це можна ініціювати, навіть в тому випадку, якщо в ЗВК-58 зроблять „райські“ такі умови. Просто є історична справедливість і це було б доречніше навіть з економічної точки зору. Тому що, коли я чую, що необхідно усунути якісь недоліки… Ви знаєте, їх просто неможливо там усунути, ці недоліки, економічно. І це тільки затягування часу і розтринькування бюджетних коштів. І ці кошти краще направити на інші колонії, щоб там створити такі умови, щоб в’язні, які відбувають покарання в ЗВК-58, були розподілені по інших колоніях. Це було б дешевше і для держави корисніше. Якби дійсно це відбулося і цю колонію закрили й передали на баланс в Міністерство культури, і далі процес пішов передачі до церкви цієї споруди, це було б гарним прикладом, що в нас все ж таки відбуваються реформи в пенітенціарній сфері. І другий аспект – мене вразила атмосфера в цій колонії. В інші колонії приїзжаєш і там відчувається, що люди чекають на звільнення, чекають на якесь краще життя, якісь мрії, персонал має мотивацію якось допомагати засудженим повернутися до нормального життя, повернутися до родин, суспільства, то в Замковій колонії це я не відчув взагалі. Там атмосферу якщо охарактеризувати – це війна, затяжна війна в пенітенціарній системі. З одного боку персонал, а з іншого – в’язні. І ніхто миритися не бажає, тому, що я не бачив мотивації навіть у начальника колонії, він не хоче нічого міняти. Притому, що в проекті закону, який зараз розробляється про пенітенціарну систему, зазначено, що пенітенціарна система має бути виключно виправною і виховною, а ЗВК-58 – це якийсь каральний орган. Це відчувається, з перших хвилин перебування на території ти розумієш, що тут карають людей».

До представників Генпрокуратури, Міністерства юстиції звернулася Яна Магелат, дружина Андрія Данилюка, по звірячому вбитого в СІЗО міста Хмельницького в жовтні 2015 року:

Звинувачують e цьому злочині працівників ЗВК-58 Мокринського та Франківського. Дружина вбитого обурюється тим, що зазначені особи після скоєння злочину отримали підвищення і продовжують виконувати свої посадові обов’язки.

1. Діяльність ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» взяти на особливий контроль. Оперативно та дієво реагувати на всі повідомлення щодо порушення прав засуджених в установі, у тому числі права на охорону здоров’я та медичну допомогу. Організовувати проведення ретельних службових розслідувань за фактами порушення прав засуджених та вжиття заходів реагування щодо винних осіб.

2. Забезпечити у першу чергу дотримання температурного режиму в ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» в осінньо-зимовий період відповідно до чинного законодавства.

3. До 01.01.2018 за участю керівництва Міністерства юстиції України опрацювати питання щодо можливості ліквідації ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)». У разі прийняття рішення щодо недоцільності ліквідації (консервації) провести ротацію керівного складу цієї установи. Результати розгляду цих питань довести до відома громадськості.

4. Розробити деталізований порядок надання засудженим телефонних розмов за допомогою мобільних телефонів.

5. Організувати практичну реалізацію вимог частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України в частині залучення засуджених до оплачуваної праці на підставі строкового трудового договору.

Уповноваженим Верховної Ради з прав буде направлений лист до Міністерства юстиції, який буде оприлюднено.