Резюме Доповіді ЄКЗК про візит ad hoc до України з 4 по 13 серпня 2020 року

Харківська правозахисна група публікує переклад резюме доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та поганому поводження про візит ad hoc до України з 4 по 13 серпня 2020 року.

Фото: Владислав Рєзнік / ХПГ

CPT/Inf (2020) 40 – Частина

Європейський комітет із запобігання катуванням та поганому поводженню

Головною метою візиту був огляд поводження з особами, які перебувають під вартою в пенітенціарних установах, зокрема, у двох виправних колоніях у Харківській області, а саме, колоніях № 25 та № 100. До того ж, делегація Комітету вперше відвідала колонію № 77 у Бердянську. Візит до колонії № 100 також надав можливість оглянути становище осіб, засуджених до довічного ув’язнення. Ще однією метою візиту було дослідження заходів, вжитих слідчими органами стосовно скарг ув’язнених на жорстоке поводження з боку працівників в’язниць.

Співробітництво, яке делегація отримувала упродовж усього візиту, як від національних органів влади, так і від працівників відвіданих установ, зазвичай було дуже добрим. Зокрема, делегація оперативно отримала доступ до усіх відвіданих установ, їй була надана інформація, необхідна для виконання завдань, і члени делегації могли розмовляти з ув’язненими в умовах конфіденційності. Однак у колоніях № 77 та № 100 багато опитаних делегацією ув’язнених висловили свій страх можливих репресій (у тому числі фізичного жорстокого поводження) з боку працівників або ув’язнених, які допомагають працівникам, як тільки делегація залишить установу. Комітет рекомендує владі України вжити належних заходів у відвіданих установах для забезпечення того, щоб ніякі ув’язнені не зазнавали репресій з боку працівників або інших ув’язнених за розмови з делегацією, і щоб будь-які скарги на такі дії оперативно розслідувалися, і відповідальні особи отримували відповідне покарання.

У колонії № 25 делегація отримала ряд достовірних тверджень про фізичне жорстоке поводження з боку працівників колонії у 2019 році, яке полягало в ударах руками, ногами та гумовими кийками, переважно по відношенню до ув’язнених, які відмовлялися прибирати приміщення (або виконувати інші завдання адміністрації) або після непокірної поведінки. Стверджуване жорстоке поводження переважно мало місце в кабінетах оперативних офіцерів, іноді за допомогою ув’язнених (так званих «чергових ув’язнених»), які були призначені для допомоги персоналу та отримували завдання щодо контролю за іншими ув’язненими. У деяких випадках стверджуване жорстоке поводження було настільки тяжким, що могло вважатися катуванням (наприклад, сильне побиття, нанесення опіків на сідниці, придушення поліетиленовим пакунком, тощо). Крім того, делегація отримала твердження про зроблені працівниками загрози фізичним насильством (у тому числі загрози зґвалтування кийком).

На відміну від наведеного вище, у тому, що стосується 2020 року, делегація майже не отримала тверджень про фізичне жорстоке поводження працівників колонії № 25. Видається, що зі зміною керівництва в’язниці на початку 2020 року мало місце значне поліпшення поводження з ув’язненими. Вітаючи такий розвиток подій, Комітет звертає увагу органів влади на необхідність проявляти підвищену пильність стосовно цього шляхом надання працівникам вказівок щодо того, що фізичне жорстоке поводження або психологічний тиск у будь-якій формі не допускатиметься. Комітет також робить зауваження щодо вдосконалення нагляду за втручаннями для приборкання безладів у в’язницях.

Що стосується колонії № 100, делегація отримала від ув’язнених, які на той момент або раніше перебували у цій колонії, декілька достовірних тверджень про нещодавнє фізичне жорстоке поводження з боку працівників. Стверджуване жорстоке поводження переважно полягало в ударах руками, ногами, гумовими кийками, заламуванні рук та/або ніг, перебуванні у напружених позах, примушенні до фізичних вправ поза межею виснаження, і здавлюванні яєчок. Крім того, також мали місце твердження про загрози сексуального характеру, у тому числі зґвалтування. Видається, що у деяких випадках до стверджуваного жорстокого поводження також були залучені «чергові ув’язнені».

В ході візиту до колонії № 100 делегація отримала враження, що ув’язнені, які не завжди виконували накази адміністрації, значно ризикували зазнати жорстокого поводження, і іноді навіть тяжкого жорстокого поводження. Окрім цього, деякі ув’язнені стверджували, що вони боялися скаржитися на жорстоке поводження зовнішнім органам, оскільки працівники в’язниці загрожували їм, що це призведе до негативних наслідків для них. Комітет рекомендує регулярно доносити чітке повідомлення до керівництва та працівників цієї колонії про те, що жорстоке поводження з ув’язненими у будь-якій формі, у тому числі загрози, є неприпустимим і буде каратися відповідним чином. Він також рекомендує надати працівникам чітке повідомлення про те, що будь-які загрози або залякування з метою запобігти поданню скарг ув’язненими є неприпустимими.

У доповіді висвітлюється, що колонія № 77 виділялася серед відвіданих установ через постійну атмосферу страху серед ув’язнених. Ув’язнені дуже неохоче розмовляли з делегацією, явно хвилюючись за своє здоров’я, і багато з них відмовлялися від конфіденційних інтерв’ю, голосно кажучи, що усе було в порядку і було нема про що розмовляти. Комітет відмічає, що протягом багатьох своїх візитів до 47 держав-членів Ради Європи за останні 30 років він майже жодного разу не відвідував в’язницю, де так багато ув’язнених відмовлялися розмовляти.

Однак, делегації вдалося зібрати достатньо інформації, у тому числі – від ув’язнених в інших установах, що раніше знаходилися в цій колонії, яка дозволила дійти висновку про те, що колонія № 77 регулювалася за допомогою системи залякування та насильства. При цьому швидко стало очевидно, що хоча контролювала справи адміністрація, жорстоке поводження з ув’язненими переважно здійснювала обрана група ув’язнених (а саме – «чергові ув’язнені») – зазвичай знайомі адміністрації – і це стало звичайною особливістю зберігання порядку в установі. Видається, що після прибуття до колонії та поміщення до приймального відділення, ув’язнені отримували від працівників колонії наказ прибирати територію відділення; будь-який ув’язнений, який відмовлявся виконувати цей наказ, за твердженнями, отримував покарання від «чергових ув’язнених». За твердженнями, таке покарання відбувалося у приймальному відділенні (зазвичай у коморі), за повторюваною схемою, а саме: ув’язненого змушували роздягатися та лягти на підлогу, після чого його голову тримали декілька ув’язнених і його били по підошвах ніг та/або сідницях пластиковим шлангом.

Комітет рекомендує органам влади України провести з центрального рівня оперативну та всеосяжну перевірку того, як функціонує колонія № 77, і щоб адміністрація та працівники колонії отримали чітке повідомлення про те, що будь-який працівник колонії, який скоїть або буде допомагати чи викриватиме жорстоке поводження, буде притягнутий до відповідальності.

Загалом, Комітет вкотре висловлює серйозні побоювання щодо практики використання ув’язнених в якості «чергових ув’язнених». Він підкреслює, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку мають охоронці установи, є неприйнятною, та закликає органи влади України вжити усіх необхідних заходів – у тому числі законодавчого характеру – для зупинення цієї практики.

В ході візиту делегація мала консультації з Державним бюро розслідувань (ДБР) для розгляду дій, вжитих при розслідування скарг на жорстоке поводження з ув’язненими в колоніях № 25 та № 77. У доповіді наводиться запит до органів влади України щодо надання оновленої інформації про прогрес та результати цих розслідувань. Що стосується більш конкретно колонії № 77, Комітет шкодує про той факт, що в широкомасштабному розслідуванні певних скарг конкретних ув’язнених на жорстоке поводження та вимагання з боку працівників та «чергових ув’язнених», слідчий прийняв рішення про припинення кримінальних проваджень проти працівників в’язниці. Стосовно цього Комітет просить надати опис конкретних кроків, які ДБР зробило для встановлення можливої участі працівників колонії – у тому числі за допомогою спонукання, згоди або викриття – у стверджуваному жорстокому поводженні «чергових ув’язнених» з іншими ув’язненими у цій колонії.

На момент візиту приблизно 75% з довічно ув’язнених осіб, які знаходилися у колонії № 100, більше не зазнавали систематичного заковування в кайданки, коли їх виводили з камер. Комітет підкреслює необхідність в подальшому вдосконалити це позитивне досягнення і забезпечити, щоб рутинне надягання кайданок було винятковим заходом, завжди ґрунтувалося на індивідуальній оцінці ризиків та переглядалося часто та регулярно.

При цьому довічно ув’язнені особи продовжували зазнавати певних анахронічних та принизливих практик – наприклад, їх змушували бігти по коридору, напівприсідаючи, або ходити протягом супроводу, зігнувшись у талії, з піднятими руками. Комітет закликає органи влади України негайно покласти край таким практикам.

Комітет також із занепокоєнням зауважив, що велика кількість довічно ув’язнених осіб у колонії № 100 продовжувала бути замкнутою в камерах упродовж 23 годин на добу, їх єдина діяльність поза межами камери полягала лише у прогулянці на подвір’ї упродовж однієї години, яку здійснювали для однієї камери за раз у дуже малих подвір’ях. Комітет закликає органи влади України розвинути режим для таких ув’язнених, зокрема, шляхом забезпечення спектру спільних видів діяльності поза межами камер. Він також рекомендує, як правило, забезпечувати таким ув’язненим контакт з ув’язненими з інших камер.

Крім того, беручи до уваги прийняття нормативних положень, які, у принципі, дають довічно ув’язненим можливість бути розміщеними з іншими ув’язненими після відбуття десяти років вироку, Комітет підкреслює, що загальним правилом залишається сегрегація довічно ув’язнених осіб. Тому він рекомендує органам влади України знову переглянути законодавство з метою повної відмови від цього правила.

Що стосується медичних послуг у відвіданих колоніях, делегація відмітила значні недоліки у порядку реєстрації та доповідання про травми. Комітет закликає органи влади України забезпечити, щоб ув’язнені мали ефективне право на оперативне обстеження лікарями-фахівцями (зокрема, після випадків насильства) і щоб медичний персонал в’язниць проходив належну підготовку та отримував чіткі інструкції щодо реєстрації та доповідання про помічені травми ув’язнених. Комітет також закликає органи влади покласти край поміченій в усіх відвіданих колоніях практиці поміщення ув’язнених у металеву клітку або закриті ґратами місця протягом медичних консультацій та забезпечити, щоб медичні обстеження ув’язнених проводилися поза межами слухання та, якщо відповідний лікар не бажатиме зворотного у конкретно взятому випадку, – поза межами зору немедичного персоналу.

Переклад Харківської правозахисної групи