Колонія-привид

19 вересня 2018 року наша моніторингова група у складі Володимира Глущенка, Ганни Овдієнко та Олени Річко за планом прибула до чергової установи виконання покарань – Шосткінської виправної колонії № 66. Метою візиту був моніторинг умов тримання під вартою засуджених.

На жаль, візит моніторингової групи зірвався. За вказаною адресою Шосткінської виправної колонії № 66 не виявилося.

Територія установи зустріла моніторів тишею та порожнечею. Замість чергового на посту – зачинене віконце прийому. Замість гомону в коридорах – порожні кабінети. Замість засуджених – вільні приміщення.

Це перший випадок в історії моніторингу установ виконання покарань, коли монітори приїхали, а колонії – нема. Згодом з’ясувалося, що в порядку так званої «оптимізації» Міністерство юстиції ухвалило рішення про консервацію Шосткінської виправної колонії № 66. Усіх засуджених вивезли ще у квітні 2018 року, про що, однак забули повідомити на офіційному сайті.

Що ж воно таке – оптимізація?

Оптимізація установ виконання покарань здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року, якою було затверджено «Порядок оптимізації діяльності слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та підприємств установ виконання покарань» (далі – Порядок).

Оптимізація може здійснюватися у формі консервації – тобто тимчасового припинення роботи установи на невизначений час із збереженням частини кадрового складу, охорони території та приміщень.

Відповідно до п.п. 7, 8 Порядку, для ухвалення Мін’юстом рішення про консервацію (розконсервацію) або ліквідацію слідчого ізолятора, установи виконання покарань комісією готується техніко-економічне обґрунтування щодо необхідності консервації (розконсервації) або ліквідації слідчого ізолятора, установи виконання покарань. У разі, коли наповнення слідчого ізолятора, установи виконання покарань становить менш ніж 50 відсотків лімітного наповнення, Мін’юстом може бути ухвалене рішення про консервацію слідчого ізолятора, установи виконання покарань.

Тобто, для консервації установи основним критерієм є її наповнення, а ніяк не технічний стан приміщень.

У Шосткінській виправній колонії № 66 до консервації відбували покарання близько 300 осіб, планове наповнення – 900 осіб. За словами начальника Шосткінської ВК № 66, засуджених перевели до інших установ виконання покарань – за бажанням. Більшість співробітників колонії звільнили: із 208 залишилися працювати 28 осіб. Начебто, усе правильно?

Як сказати. Установа виконання покарань була розташована у селі Гамаліївці – невеликому населеному пункті, де більшість робочих місць давала саме колонія. Тепер людям працювати просто нема де. Пустують тепер і величезні приміщення колонії. За словами начальника установи, у ній було 14 відділень. В усіх без виключення відділеннях (що велика рідкість!) був зроблений ремонт. Перші відділення почали ремонтувати у 2011 році, останні закінчували перед оптимізацією. А потім, наприкінці 2017 року, дізналися, що чомусь було обрано саме їхню установу для консервації.

Учасники моніторингової групи підкреслюють, що за час своїх візитів по Україні вони бачили установи у набагато гіршому стані, де ремонт не проводився по 10–20 років. Тим не менш, вони продовжують функціонувати.

Навіть якщо через декілька років Шосткінську ВК № 66 знову відкриють, її приміщення вже будуть у жахливому стані, адже опалювати жилі корпуси не планують – на це держава просто не виділила коштів.

Чи не краще було б обирати установи виконання покарань для консервації за відповідністю європейським стандартам тримання під вартою, а не за наповненням?